Пам’яті жертвам Голокосту

27 січня у всьому світі відзначається День пам’яті жертв Голокосту. Цього ж дня і у лінгвістичній гімназії вчитель історії та правознавства Людмила Миронівна Петрінко провела із гімназистами захід  «Пам’яті жертвам Голокосту».

Учні 4(8)-Б та 6(10)-А класів розповіли своїм одноліткам про жахливі сторінки 1941 року у Бабиному Яру, причини Геноциду та події, що відбувалися у той час на Закарпатті.

А особливо присутніх вразили знайдені спогади очевидців тих жахливих подій:

Я слухаю розповідь жінки старенької

Про жертв Голокосту, моїх земляків.

…Вона ще була тоді зовсім маленькою

І дуже любила Вітчизну, батьків…

 

Вона простягала до сонця долоні,

Чекала на світлі та радісні дні,

А незабаром – сім’я у полоні,

Усюди горять Голокосту вогні.

 

Звірства нацистів не відали меж:

Страху зазнала родина кожна.

І дідуся…розстріляли теж…

Адже євреєм бути не можна.

 

Дівчинку можуть знайти і вбити.

Поряд живуть ще й сусіди-зрадники,

Що залишалось дитині робити?

Бігти…Ховатися…у виноградники.

 

Тихо сиділа й тремтіла в кущах,

Щось шепотіла, Богу молилася.

Сльози печалі та смутку в очах,

Серце маленької Віри так билося.

 

І пливли над нею тяжкі хмари…

Раптом небо світлом запалилось,

То постала таємнича мара –

І обличчя Господа з’явилось.

 

Дівчина сльози змахнула рукою,

Віру вселив святий його лик,

Для України просила спокою –

Бог посміхнувся, кивнув –  і зник.

 

Складно було перемогу дістати,

Пройшла Україна багато доріг,

Жорстоких нацистів змогла подолати.

Жінка казала: «Господь допоміг».

 

Голокост нам треба пам’ятати,

Адже пам'ять – то є  наша совість.

Помилок таких не допускати,

Не писати  геноциду повість.

 

Процвітай і слався, Україно мила!

Кращого життя ти, вірю, гідна,

В об’єднанні й мирі наша сила!

А вона нам зараз так потрібна!