Сяє у вічності слово Кобзаря

Хіба в таке світання спати
Кобзар до Ужгорода йде,
Із-за Дніпра іде в Карпати.
Стрічай-но, плем'я молоде!
 

Сьогодні, 10 березня, учні нашої лінгвістичної вшанували пам’ять славного сина українського народу літературно-музичною композицією «Сяє у вічності слово Кобзаря».

Здавалося б, все знайдено, названо, тисячі сторінок написано… Та гімназисти вкотре зуміли неповторно передати дитячі мрії і сподівання малого Тараса, геніальність поета і художника Шевченка, майстерно відтворили жіночу долю у житті митця, творчо прочитали баладу «Тополя».

Минула 203 річниця від дня народження Великого Кобзаря, але його слово живе серед нас, стоїть на сторожі правди, любові й честі. Тарас Григорович Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. Він став нашою долею і заповітом.

 

      

      

      

      

      

   

Тебе, Тарасе, не забудем,
Ти не хвилюйся, батьку, спи.
Ми збережемо Україну,
Ми твої вірнії сини.