Сьогодні запалюємо свічку в пам'ять про трагічні події 1921-1923 рр., 1932-1933 рр. та 1946-1947 років. Про це замовчували, пізніше неодноразово змінювали назви цього дня, але суть не змінювалася ніколи. Та ми мусимо знати свою історію: пишатися тими сторінками, якими варто, і не забувати про ті, які не повинні ніколи повторитися.

"Традиційно учні нашої гімназії вшановують пам'ять жерт голодоморів. Цьогоріч від першого, який забрав життя півтора мільйонів людей, минає 100 років. 75 років пройшло від початку голодомору 1946-1947 рр., під час якого загинула приблизно така ж кількість осіб. Від трьох з половиною до восьми мільйонів людей забрав голод 1932-1933 рр. П'ять мільйонів не народилися, і їх теж можна додати до цієї статистики. Закарпаття і решту Західної України ці події майже не зачепили, але Україна єдина. На жаль, цьогоріч тільки учні Лінгвістичної прийшли вшанувати пам'ять до монументу в Ужгороді, але сподіваюся, тематичні уроки були проведені у всіх навчальних закладах", - учитель історії Людмила Петрінко.

Напередодні учні 6(10)-А класу разом із учителем історії Михайлом Пейком переглянули фільм "Постгеноцидний синдром", а з класним керівником Дмитром Тодером стрічку "Ціна правди".